Случайный отрывок из текста: Райнер Мария Рильке. Истории о Господе Боге. Нищий и гордая девушка
... Двор тем временем опустел, но чужак все еще стоял там, прислонясь к колонне и словно бы прислушиваясь к песнопениям, доносившимся, казалось, не из церкви, а откуда-то издалека, быть может, с самого неба. Его лицо почти полностью скрывал капюшон, как это бывает у прокаженных, которые лишь тогда обнажают свои безобразные язвы, когда кто-то стоит поблизости от них и они рассчитывают, что отвращение и сострадание в равной мере выскажутся в их пользу. Беатриче помедлила. Она уже сама держала кошель в руках и видела, что в нем осталось лишь несколько мелких монет. Но решившись, она быстро шагнула к нищему и сказала колеблющимся, словно поющим голосом, не отрывая робкого взгляда от своих рук: «Не сердитесь, сударь... мне кажется... если я не обозналась, я перед Вами в долгу. Ваш отец, я думаю, это был он, сделал в нашем доме прекрасные перила, знаете, из кованого железа, которые украшают теперь нашу лестницу. А потом... зайдя в комнату, где он обычно работал... вот этот кошелек... должно быть... это он забыл его... конечно...» Но беспомощная ложь ее губ оказалась слишком тяжела для нее, так что она вдруг упала перед незнакомцем на колени. Она вложила парчовый кошель в его скрытые под плащом руки и прошептала: «Простите...»
Еще она почувствовала, что нищий весь дрожит. Потом Беатриче вместе с испуганной провожатой поспешила в церковь. Из открывшейся на мгновение двери донеслось короткое многоголосое ликование. История закончилась. Мессер Палла дельи Альбицци остался в своем рубище, Он роздал все свое имущество и, босой, с одним только посохом в руках, ушел из города. ...  Полный текст

Эту сказку можно посмотреть на 2-х языках одновременно Выберите языки: Русский Английский Белорусский Монгольский Украинский и Русский Английский Белорусский Монгольский Украинский		Оцените эту сказку: 5 - Очень хорошо 4 - Хорошо 3 - Нейтрально 2 - Плохо 1 - Очень плохо Всего оценок: 20, средняя: 3.9 (от 1 до 5)

Істинна правда

Жахлива подія,— сказала курка, яка мешкала зовсім в іншому кінці міста, а не там, де трапилась подія.— Жахлива подія в курнику. Я прямо не зважуюсь тепер спати сама. Добре, що нас багато на сідалі.

І вона почала розповідати, та так, що у всіх курок пір'їнки піднялись, а у півня гребінець зморщився. Так, так, істинна правда!

Але ми почнемо спочатку, а почалося все в курнику в іншому кінці міста.

Сонце заходило, і всі курки вже були на сідалі. Одна з них, біла коротконіжка, курка з усіх боків добропорядна і поважна, яка постійно несла належну кількість яєць, зручно вмостившись, почала перед сном чепуритись і розправляти пір'їнки. І ось одна маленька пір'їнка вилетіла й упала на підлогу.

— Бач як полетіла,— сказала курка.— Та дарма, чим більше я чепурюсь, тим роблюся вродливішою!

Це було сказано так, жартома,— курка взагалі була веселої вдачі, але це ніскільки не заважало їй бути, як уже сказано, дуже й дуже добропорядною куркою. З цим вона й заснула.

В курнику було темно. Курки всі сиділи одна біля одної і та, що сиділа поруч з нашою куркою, не спала ще: вона не те щоб навмисне підслуховувала слова сусідки, а, так, слухала впіввуха — так і слід робити, якщо хочеш жити в злагоді з близькими! І ось вона не втерпіла й шепнула іншій своїй сусідці:

— Чула? Я не хочу називати імен, але тут є курка, яка ладна вискубти собі все пір'я, щоб бути вродливою. Коли б я була півнем, то зневажала б її!

Над курками сиділа в гнізді сова з чоловіком та дітками: у сов вуха гострі, і вони не пропустили жодного слова сусідки. Всі сови при цьому посилено водили очима, а совиха махала крилами, наче віялами.

— Т-с-с! Не слухайте, дітки! Втім, ви, звичайно, вже чули? Я теж.. Ох! Прямо хоч вуха затуляй. Одна з курок до того з глузду з'їхала, що почала вискубувати собі пір'я прямо на очах у півня!

— Prenes garde aux enfants! ([Обережно, тут діти (франц.)])— сказав сова-батько,— Дітям зовсім не варто слухати подібне!

— Треба буде все-таки розповісти про це нашій сусідці сові, вона така приємна особа!

І совиха полетіла до сусідки.

— Пу-гу, пу-гу! — загукали потім обидві сови прямо над сусідньою голуб'ятнею.— Ви чули? Ви чули? Пу-гу! Одна курка вискубла собі все пір'я через півня! Вона замерзне, замерзне до смерті! Якщо ще не замерзла! Пу-гу!

— Тур-тур! Де, де? — затуркотіли голуби.

— На сусідньому дворі! Це майже на моїх очах було! Прямо непристойно й казати про. це, але це істинна правда!

— Віримо, віримо! — сказали голуби й затуркотіли до курок, які сиділи внизу.

— Тур-тур! Одна курка, говорять, навіть дві, вискубли собі все пір'я; щоб привернути до себе увагу півня. Ризикована витівка. Адже можна застудитися і померти, та вони вже й померли!

— Кукуріку! — заспівав півень, злітаючи на паркан.— Прокиньтеся! — В самого очі ще зовсім злипалися від сну, а він уже кричав: — Три курки загинули від нещасливого кохання до півня! Вони вискубли собі все пір'я. Така неприємна історія! Не хочу мовчати про неї! Нехай лине по всьому світу!

— Нехай, нехай! — запищали кажани, закудахкали курки, закричав півень. .

— Нехай, нехай!

І історія долинула до того місця, звідки започаткувалась.

— П'ять курок,— розповідалось тут,— вискубли собі все пір'я, щоб показати, хто з них більше схуд від кохання до півня! Потім вони заклювали одна одну до смерті на ганьбу і сором всьому своєму родові і на збиток своїм господарям!

Курка, яка загубила одну пір'їну, звичайно, не впізнала своєї власної історії і, як курка з усіх боків добропорядна, сказала:

— Я зневажаю цих курок! Але таких же багато! Про подібне не можна, однак, мовчати! І я, з свого боку, зроблю все, щоб ця історія потрапила до газет! Нехай вона рознесеться по всьому світу — ці курки і весь їхній рід варті того!

І в газетах дійсно опублікували всю історію, і це істинна правда: одній маленькій пір'їнці зовсім легко перетворитись аж в п'ять курок!

Оцените эту сказку: 5 - Очень хорошо 4 - Хорошо 3 - Нейтрально 2 - Плохо 1 - Очень плохо
Всего оценок: 20, средняя: 3.9 (от 1 до 5)