Случайный отрывок из текста: Фарид ад-дин Аттар. Рассказы о святых. Мансур аль-Халладж
... Однажды четыре тысячи паломников сопровождали Мансура к Каабе. Придя туда, он целый год простоял на одном месте босой и с непокрытой головой. Обычно к нему приходил человек и приносил хлеб и кувшин воды, но он редко соглашался проглотить хотя бы кусочек. Поэтому Мансур был очень истощен физически. Он весь высох, его кожа сморщилась и местами потрескалась. В его одежде свил гнездо скорпион. Мансур молился: «О Господь! Ты являешься проводником тех, кто проходит по Долине Изумления. Если я еретик, увеличь мою ересь». Когда люди уходили и Мансур оставался один, он снова молился: «Я знаю только Тебя и не поклоняюсь никому, кроме Тебя, и я благодарен за те дары, что Ты послал мне. Я Твой раб, и так многочисленны Твои дары мне, что, имея только один язык, я не могу выразить мою благодарность за них. Поэтому поблагодари Себя Сам от моего имени». ...  Полный текст

Эту сказку можно посмотреть на 2-х языках одновременно Выберите языки: Русский Английский Белорусский Монгольский Украинский Французский Испанский и Русский Английский Белорусский Монгольский Украинский Французский Испанский		Оцените эту сказку: 5 - Очень хорошо 4 - Хорошо 3 - Нейтрально 2 - Плохо 1 - Очень плохо Всего оценок: 92, средняя: 4.0 (от 1 до 5)

Принцеса на горошині

Жив колись один принц, і захотілось йому одружитися з принцесою, та тільки з справжньою принцесою. Він об'їздив цілий світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов собі нареченої. Принцес було скільки завгодно, та чи були вони зовсім справжні, цього він ніяк не міг добрати. Все йому здавалось, що щось не так. От він і повернувся додому зажурений — адже він так хотів знайти справжню принцесу і одружитись.

Якось увечері розгулялась страшна негода: гуркотів грім, спалахувала блискавка, а дощ лив як з відра! Страх та й годі!

Раптом хтось постукав у міську браму, і старий король пішов відчинити.

За брамою стояла принцеса. Матінко рідна! Який вона мала вигляд під дощем та вітром! Вода збігала по її волоссі і по платтю на носки її черевиків і витікала з-під каблуків, а вона казала, що вона справжня принцеса.

«Ну, про це ми вже самі дізнаємось!» — подумала стара королева, але нічого не сказала. Вона пішла до опочивальні, скинула з ліжка усю постіль, поклала на дошки горошину, потім узяла двадцять матраців і поклала їх на горошину, а тоді ще двадцять перин з гагачого пуху.

Тут мусила принцеса проспати ніч.

Вранці її спитали, як вона спала.

— Ой, дуже погано! — мовила принцеса. — Я цілісіньку ніч на стулила очей. Хтозна-що було у моєму ліжку. Я лежала на чомусь твердому, і від цього у мене все тіло тепер у синцях! Просто жах!

Тоді всі побачили, що це справжня принцеса, якщо вона крізь двадцять матраців і двадцять пухових перин відчула горошину! Такою ніжною могла бути лише дійсна принцеса.

Принц одружився з нею, бо знав тепер напевне, що знайшов справжню принцесу, а горошина потрапила до музею, де лежить і досі, якщо її ніхто не взяв.

От яка історія була насправді!

Оцените эту сказку: 5 - Очень хорошо 4 - Хорошо 3 - Нейтрально 2 - Плохо 1 - Очень плохо
Всего оценок: 92, средняя: 4.0 (от 1 до 5)